| | | Page suiv: Pré -10 1, 2, 3, 4, 5 ... 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39 ... 46, 47, 48, 49, 50 Suiv | | « Février 2012 » | | Lun | Mar | Mer | Jeu | Ven | Sam | Dim | | | 01 | 02 | 03 | 04 | 05 | | 06 | 07 | 08 | 09 | 10 | 11 | 12 | | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | | 27 | 28 | 29 | | | | | | | | | | | | | Statistiques: | | Aujourd'hui | | | Des visiteurs | 186 | | Des montres | 231 | | Hier | | | Des visiteurs | 243 | | Des montres | 242 | | Cette semaine | | | Des visiteurs | 1365 | | Des montres | 1405 | | Ce mois | | | Des visiteurs | 2546 | | Des montres | 2621 | | Cette année | | | Des visiteurs | 11876 | | Des montres | 12590 |
| | Des lecteurs | 49 | | Enregistrements | 495 | | Commentaires | 858 | | | Plus de détails | | RSS | | |
| Mercredi, 25 mars 2009 |
13:16 | До попереднього | | | тут я стояв
вигляд на місто 300 м від точки огляду (захід)
фотографії старі(2001 р). нових на жаль не маю.
| | | 12:23 | гості з минулого | | | Нема нічого прекраснішого ніж битва весни і зими. Вчора як завжди вийшов на схил пагорба (східна окраїна міста), місто як на долоні, трохи холодно, зліва на горизонті снігові хмари атакують села, зправа теж саме, краєвиди такі шо гранд канйон ховається, над головою літають купчасті хмарки, на заході, увінчані сонцем збираються чорні сміги. Йшов далі, зайшов в соснову посадку, прогулявся, крізь листя побачив, що на місто йде снігова буря, вибіг на вершину пагорба, вітер, хмари заступили сонце, частина горизонту вже зникла під білою завісою. буря мала кілометрів 5-10 в діаметрі. за декілька хвилин з перемінним шквальним вітром буря дійшла до мене, оминаючи пагорб, сніг пішов в соснину...дивно було дивитися як справа і трохи назад від тебе, буквально в двохстах метрах шумить від снігу ліс, а біля тебе літають окремі сніжинки. Потім мене почало засипати снігом, я стояв лицем до бурі, куртка, джинси. шапка все стало мокрим спереді, зі спини я був абсолютно сухий. Буря тривала 10 -15 хвилин. спочатку сонце освітило мокрий асвальт, потім перестав падати сніг. буря пішла на схід, а на західному небосхилі, я не повірив очам, з хмар утворилися дві фігури, персонажі мультика який в дитинстві дивилися ще наші батьки, в небі висів "волк" з своєю модіжною стрижкою, і "заец" в костюмі діда мороза, дивились вони чомусь в різні боки: волк на південь. заец на північ....... незважаючи на вітер фігури висіли в повітрі до 15 хвилин..
| | |
20:04 | | | | морква_:) : "А як її (долю -авт.) творити, якщо не віриш ? " Що заважає сімдесятилітній бабці з криком:єсс підскочити на метр від землі, розбігтися, зробити потрійне сальто і приземлитися на ноги.
... тільки віра завбільшки з макове зернятко, якої вона не має...
кожна людина сама, кожної секунди творить свою долю. і в ню не потрібно вірити, чи знати сенс життя для того щоб її творити......... душу неможливо описати словами, тому важко давати якісь відповіді........ просто треба пам"ятати, що колись ти був(ла) самим кращим серед трьох мільйонів, і на це були якісь причини, навіть якщо нам їх не зрозуміти.
| | | 10:03 | | | | якесь дивне відчуття... бачу, що нічого просто так не проходить........нагадався перший запис в цьому щоденнику: "Все що ти даєш, ти отримуєш назад. Тобто, кожна твоя дія, слово, чи думка приводить в дію кругову ланцюжкову реакцію, яка рано чи пізно повернеться до тебе, в тому,чи іншому вигляді. (для християн,інших віруючих,чи просто "на хлопський розум") Все що ти даєш, ти отримуєш назад. якщо ви робите гріх(помилку) він повертається до вас, але не як покарання а як наслідок.(це стосується всього що ви робите чи думаєте)."... стільки було негативу і часто бачиш його наслідки, але поруч появляються наслідки інших дій, пошуку, знання, мудрості, практик...... останнім часом, в світлі того, що зі мною відбувається, почав розуміти, що це моє життя
на практиці почав розуміти багато принципів Трансерфінгу..... появилося якесь відчуття волі і розуміння того, що моє життя -- моЄ, а не багаторічний план батьків, і не план виправдання чиїхось сподівань........
ми самі творці своїх доль, і творити її потрібно не на майбутнє, а в теперішньому навіть якщо ми в нього не вірим...
| | |
| Vendredi, 20 mars 2009 |
11:48 | | | | "Пишу я все це для того, щоб ти зрозумів: шкільна наука – нудна, цікава – в кінці подорожі, а не спочатку. Хочеш домогтися цікавого, іди дорогою, долаючи нудний початок, знаючи, що нудного буде багато, аж поки доберешся до цікавого. І другий висновок: нудне – тільки охололе цікаве. Те, що вчора було цікаве, сьогодні стало нудне, бо повторювалося не раз і занудніло. Цікаве – гаряче, свіже, нове, щойно створене, зроблене, народжене.
........ Напиши, чи то цікаво тобі і чи зрозуміло я пишу. Пишучи, про стилі- стику не дбай, а намагайся висловлюватися точно – то є найкраща стилістика. Ти не знаєш, що то є стилістика? Це вміння висловлюватися по-своєму і водночас «пись- менно», «освічено». Спочатку вчаться освічено (це поганий стиль), а потім – по- своєму, от як розмовляють неосвічені люди: містко, влучно, гарно, скупо. Це саме скажу парадоксом: спочатку розламують старовинну стіну (мур), бо її клали нефа- хові муляри, потім складають за наукою – виходить погано; нарешті перекладають ще раз – але вже за такою доброю наукою, коли можна складати мур майже так добре, як було складено спочатку. Бо неосвічений муляр працював, як природа, – вільно, легко, граючись, а не тужачись. Отож, Дмитрику, про стилістику не дбай, але, звичайно, щоб навчитися не дбати, треба спочатку добре дбати. Треба добре знати мову – і літературну, і народну. (42–51) Дорогий сину, ти мусиш швидко дорослішати. Убережися зараз від ба- гатьох зваб. У твоєму тілі, у душі твоїй заговорять нові голоси – багато всіляких ба- жань. Треба бути готовим до цієї крутії – і триматися так, аби потім не було соромно, що не встояв, що піддався звабі. Треба жити, виборюючи самого себе з лінощів, без- діяльності, безінтересу. Учися жити – то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоч прожили життя. Але тут і дивуватися ніяк: хто вчить жити? Для багатьох це – прибільшувати свою власну порожнечу всякими набутками – купимо те чи те. Це наївна спроба втекти від життя на луки задоволення. Життя не є насо- лода. І не є задоволення. Воно має свій насущний житній, із остюками, смисл. У тому насущникові – міра життя"
В. Стус
| | |
| Lundi, 16 mars 2009 |
17:20 | | | | Люди, спитайте в мене ШО я роблю??????? мені з травня здавати 5 ЗНО і до більшості з них я зовсім не готовий........ ...повний ппц а шо я? я чогось тим зовсім, практично ні капельки не парюсь, в голові взагалі якась херня робиться......перевиховую свій сценарій.. шукаю вихід....
забув шо ше хотів написати.........
| | |
18:22 | | | | Якось мені захотілося розбити рукою цеглину (внутрішньою частиною долоні), такі думки були і минулого року, але тоді я розумів що це зовсім неможливо. Так от пішов я на покинуту ферму і на розвалинах якоїсь печі взяв три цеглини (більше б не доніс) кожна сантиметрів 30 завдовжки і вагою 4-5 кг, гарні такі з білої невипаленої глини ( за союзу ж робили). Приніс їх в содок поклав дві по боках, третю зверху на ті дві, декілька вправ, щоб довести мязи рук до виснаження, дихальні вправи...пробував декілька раз, налаштовував себе, але знаєте що заважало це зробити в отанню мілісекунду? -- розум. Я невідрізняюся великою силою м"язів( та й рік був не дуже сприятливий щоб це виправляти). Отже, що таке віра. Я знав, я усвідомлював, що однин мій удар розколить ту цеглину, я знав як це повинно бути.....і я це зробив... на землі лежали дві половинки, ті відчуття які виникли в руці пройшли приблизно за хвилину. "не я, віра ваша спасла вас"(казав хтось мудрий) ....а сталося це так: усвідомлення --- можливо декілька хвилин., віра _ знання _ дія ( розум був настільки загружений що "завис" в той момент) --- вклалися в одну секунду, а може й менше.........а що тоді здатна робити людина коли віра в ній не обмежується однією секундою.
і тепер мені цікаво папа римський може розколоти хочаб цеглину, посланець Бога на землі.
| | | | | Page suiv: Pré -10 1, 2, 3, 4, 5 ... 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39 ... 46, 47, 48, 49, 50 Suiv |
|